Річкова́ доли́на — лінійно витягнута від'ємна форма рельєфу, утворена дією постійного водотоку. Розмір такої долини залежать від водності річки, яка визначається площею та особливостями басейну [5].

Розрізняють головні й бокові долини, які разом утворюють систему долин кількох порядків. У плані річкові долини найчастіше мають звивисту форму, їм властиве поступове розширення від верхів'їв до пониззя або чергування розширених та вузьких ділянок. Основним компонентами річкової долини є дно, що включає річище (русло) та заплаву, і схили — терасовані або нетерасовані.

Залежно від профілю поперечного розрізу розрізняють такі річкові долини:

За походженням річкові долини бувають тектонічними, льодовиковими, ерозійними.

     По формі поперечного профілю річкові долини розділяють тіснини, ущелини, каньйони,  V –  подібні , трапецеїдальні, ящикоподібні, коритоподібні й інші.

    У поперечному профілі долини виділяють схили долини (разом з уступом долини і надзаплавною терасою) і дно долини. В межах дна долини знаходяться русло річки та заплава . 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заплава – це частина річкової долини, яка заливається водою при весняній повені  та інтенсивних дощових паводках .

Прируслова заплава   - частина заплави, яка знаходиться найближче до русла.

Центральна заплава  повені  має більш повільний рух поверхневих вод і це дає можливість осідати й утворюватися суглинистим ґрунтам. Такі ґрунти утримують більше вологи і краще забезпечені поживними речовинами, ніж піщані.     

Притерасна заплава – найбільш віддалена від русла і знаходиться біля підніжжя над заплавної тераси. Під час весняної повні сюди надходить вода, що майже не має завислих часточок .

Прируслові вали, пологі вали, що утворюються в прирусловій частині заплави унаслідок того, що тут під час повеней сповільнюється перебіг води, перехідної з русла на зрозумію, і відкладається грубозернистий матеріал (головним чином пісок).