Раціональне використання малих річок  скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

Національним планом дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженим Указом Президента України від 12 березня 2012 року, Мінагрополітики та Мінприроди України доручено до грудня 2012 року забезпечити встановлення водоохоронних зон, прибережних захисних смуг вздовж річок, морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм, а також встановлення пляжних зон. До Державного земельного кадастру має бути внесена інформація щодо всіх водоохоронних зон, прибережних захисних смуг уздовж морів, а також щодо 70% водоохоронних зон уздовж річок, навколо озер, водосховищ та інших водойм, пляжних зон .

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій Питанням раціонального використання та охорони водних ресурсів України, а також формуванню водоохоронних обмежень у використанні земель присвячено роботи таких науковців як С.А. Дубняк, С.С. Дубняк, О.П. Канаш , М.М. Паламарчук, В.А. Сташук, А.І. Томільцева, М.Г. Томільцев, М.А. Хвесик, Р.П. Філімоненко, В.Я. Шевчук , А.В. Яцик  та деяких інших. Водночас, критичний аналіз існуючих підходів до формування водоохоронних обмежень у використанні земель, що значною мірою успадкований з радянських часів, здійснюється недостатньо.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Першочерговим завданням було проаналізувати існуючі підходи до формування водоохоронних обмежень у використанні земель та обґрунтувати нову концепцію встановлення посиленого природоохоронного режиму використання навколоводних територій .

Водоохоронна зона (в межах населених пунктів) Розміри водоохоронних зон визначаються з урахуванням рельєфу місцевості, рослинного покриву, характеру їх використання і погоджуються з органами по регулюванню використання і охороні вод і землі місцевими органами державної виконавчої влади.

При проектуванні нових населених пунктів розміри водоохоронних зон треба приймати не менше: для водосховищ — 500 м; для малих річок довжиною до 50 км — 100 м; для малих річок довжиною 50‑100 км включно — 200 м; для малих річок довжиною понад 100‑200 км — 300 м.

Структуру й планування парків і садів необхідно визначати залежно від цільового призначення, місця розміщення, рельєфу, ґрунтових та гідрологічних умов і характеру наявних зелених насаджень. Під час розміщення зелених насаджень необхідно враховувати їх алегоричні властивості та відстані від таких насаджень до місць скупчення людей. Зокрема, алергеном служить пилок деяких дерев та квітів – берези, клена, ліщини, сосни, тополі, амброзії, полину, а також майже всіх квітів, особливо дуже пахучих. Площа водойм повинна складати від 1% до 2% від загальної території парку.

За містобудівними та функціональними ознаками міські парки поділяються на дві основні групи: багатофункціональні та спеціалізовані (дитячі, спортивні, меморіальні, зоологічні, дендрологічні, ботанічні сади). Під час розміщення різних типів парків потрібно враховувати як загальні принципи, необхідні для створення будь-якого парку, так і специфічні особливості.

До загальних принципів відносяться:

- відповідність розмірів відведеної території потребам населеного пункту, що визначається згідно з ДБН 360;

- можливість максимально існуючої рослинності, рельєфу та водойм;

- забезпечення приєднання інженерних мереж до відповідних мереж населеного пункту;

 - можливість будівництва капітальних споруд в умовах даного рельєфу, грунту, ґрунтових вод тощо;

 - наявність транспортних сполучень або можливість їх будівництва;

- віддаленість від промислових підприємств та великих магістралей тощо .